Про унікальну користь лохини написано дуже багато. Але для садівників-перфекціоністів лохина приберегла ще одну несподівану чесноту. У кожному саду є куточок – недалеко від крана з водою, який викликає тихе роздратування: за ним ніхто не доглядає, і він схожий на узлісся. Якщо цей куточок освітлюється сонцем, то і сумніватися не варто! Це місце створене самою природою, щоб там висадити лохину. Прибираємо чортополох, садимо лохину і майже без догляду отримуємо щосезону до 10 кг смачних ароматних корисних ягід.
Лохина – витончена лісова красуня без будь-якої брутальності. Її тендітні, рожеві або блакитні як порцеляна квітки-дзвіночки зачаровують ніжністю. Ягоди майже не містять кислот: їхній смак підкорює кожного, до того ж вони – офіційно визнані світовою охороною здоров'я лікарською сировиною.
Лохина - опис
Садова лохина – листопадний кущ із розгалуженими стеблами, висота яких коливається в межах 0,9-2,5 м.
Розрізняють пагони 2-х видів:
- формуючі, потужні – ростуть від підземних бруньок,
- розгалужені – з вегетативними бруньками, розташованими в пазухах нижніх листків.
Квіткові бруньки – верхівкові і бічні утворюються на верхній частині куща. Вони вдвічі більші за вегетативні.
Коріння лохини – мочкувате, добре розгалужене, поверхневого типу: майже всі вони знаходяться на глибині 15 см. Головного кореня у рослини практично немає – його довжина лише 3 см.
На коренях відсутні всмоктувальні волоски. Замість них роль постачальника поживних речовин виконує мікориза – грибна колонія. Гриби розвиваються в кислому середовищі.
Вирощування лохини – досить просте заняття. Кущ з успіхом можна розводити на щільних, багатих гумусом суглинках, на супісках і в бідних пісковиках. Головне – підтримувати в них кисле середовище.
Лохина садова - сорти
Садова культурна лохина отримана в результаті схрещування між собою різних північноамериканських видів – високорослих, австралійських – великоплідних, і низькорослих – морозостійких.
- Лохина північна високоросла (V. corymbosumL): висота куща 1,5-2,5 м; витримує до -30о морозу, в спокої перебуває понад 800 годин.
- Лохина південна великоплідна австралійська (V. australe): кущ висотою 4 м, морозостійкість – до -5о, в спокої менш як 600 годин.
- Лохина низька вузьколиста (V. angustifblium Ail.): висота 0,2-0,7 м, витримує -30о морозу, час спокою – 1000 годин.
На основі цих видів отримані десятки культиварів, адаптованих до клімату різних країн. Лохина садова – сорти, які вирощуються в Україні:
- Ранньостиглі – Река; Боніфацій; Біг Блю; Блюрей; Блю Стар; Веймут.
- Середньоранні – Ранкокас; Стенлі; Лісовий Скарб.
- Середньостиглі – Гігант Блю; Латеблю; Блюкроп; Конкорд; Дюк; Блю Беррі.
- Середньопізні – Лохина XXL; Берклі; Норд Кантрі.
- Пізньостиглі – Ерліблю, Діксі, Елізабет; Герберт, Ковілл Чандлер.
У центральних регіонах краще посадити лохину середньостиглих і ранніх сортів, а в степових садах, які добре прогріваються – пізньостиглих. Для ділянок, розташованих на північ від Києва, рекомендується висаджувати напіввисокі культивари. У них великий вплив низькорослої і зимостійкої канадської лохини вузьколистої. Це давно випробуваний Веймут (Weymouth), а також Латеблю, Дюк; Біг Блю.
На північному заході добре розвиваються Норд Блю і Норд Кантрі – гібриди з генами вузьколистої лохини.
У регіонах на південь від Кропивницького є сенс розводити сорти з більш великими і солодкими ягодами:
- Гігант Блю;
- Блю Голд;
- Блюкроп (Bluecrop),
- Спартан,
- Дарроу (Darrow).
Сортів багато, така велика кількість пов'язана з тим, що природні умови в країні чудово підходять для вирощування цієї ягоди. Доглядати за культурою досить просто:
- рослина невибаглива,
- легко розмножується зеленими і деревними живцями,
- родить понад 70 років.
Головне в цій справі – знати, як посадити лохину.
Як садити лохину: вибір місця, підготовка ґрунту
Кущ любить вологу і сонце, тому місце неподалік від водяного крану – одне з найкращих. Краще вибрати взгірок, ніж улоговинку, в яку стікає холодне повітря. Якщо земля глиниста, то дренаж необхідний – потрібно уникнути замокання коренів.
Ідеальна ділянка – та, що не оброблялася довгий час.
Добре було б заздалегідь на місці, де буде лохина, посадити овес і чорнобривці: ці культури дають досить органіки і пригнічують нематод. Жито – гірший сидерат: він багатий на поживні речовини, але водночас стимулює розвиток нематод. Вирощування трав – процес довгий, тому в яму можна внести вже готову солому і перепрілу стеблову масу сидеральних культур.
Посадкову яму слід підготувати - ґрунт має бути не просто кислим (pH 6,0-6,5), а дуже кислим – pH 3.5-4.5. Допускається відхилення кислотності до рівня 5, але при цьому вимоги до якості регулярного догляду зростають.
Яму викопують шириною 60-80 см, такої ж глибини. Якщо ґрунт піщаний, то боки лунки краще закрити плівкою. На дно такої ями слід укласти глину зі щебенем і шишками.
Добре зарекомендував ще один прийом, при якому щедро родить лохина: вирощування на гребенях. В цьому випадку роблять насипний пагорб з ґрунтом потрібної кислотності.
Ґрунтосуміш для засипки готують з садової землі, піску, торфу, хвойного опаду (можна з сосновою корою) і суміші мінеральних добрив. Додають:
- суперфосфат – 25 г/м2;
- сульфат магнію – 15-20 г на кущ;
- сульфат калію – 20-25 г на кущ;
- повну ложку комплексної мінеральної суміші.
Бажано не давати рослині підгодівлі з хлором – типу хлориду кальцію.
Після посадки рослину мульчують. Підійдуть тирса, хвоя, шишки, кора, торф та інші.
Інші тонкощі, знання яких вимагає лохина – коли садити, коли удобрювати – труднощів не викликають. Одно-дворічні саджанці з закритою кореневою системою висаджують ранньою весною. Осінні посадки також допускаються. У перший рік кущі не підгодовують. У наступні роки їм дають мінеральний комплекс: кількість ложок має відповідати кількості років. Після досягнення саджанцем чотирирічного віку, норма стає постійною: 4 ложки на рослину.
Полив здійснюють рівномірний: вологість ґрунту повинна становити 70%. Якщо листя рослини почало світлішати, у воду додають:
- лимонну або щавлеву кислоту – 3 ст. ложка. на 10 л води,
- 9-відсоткову оцтову кислоту – 100 мл на 10 л води.
Восени під кожен кущ вносять колоїдну сірку – по одній ст. ложці.
Обрізку стебел лохини проводять восени. Формування куща – таке ж, як для смородини.
Ягоди збирають у 2-3 прийоми – їх дозрівання відбувається нерівномірно. Плоди довго не осипаються – за цим показником лохина набагато перевершує інші ягідники.
Ну а для тих, хто по-справжньому цікавиться вирощуванням ягідних культур - наша постійна рубрика «Ягідний сад». У цьому розділі ми публікуємо корисні відомості про агротехніку ягідних культур, розповідаємо про ефективні техніки догляду за рослинами, їх обрізки та боротьбі зі шкідниками. Ми допоможемо зробити Ваш сад більш врожайним!
