Груша Дюшес літня

Груша Дюшес літній – середньоросле дерево з широкою пірамідальною, густою кроною. Кора стовбура й скелетних гілок сіра, гладка. Пагони прямі, дугоподібні, товсті, з численними світло-жовтими чечевичками. Плоди середні або великі, масою до 180 г, мають довгасту, грушоподібну форму з нерівною поверхнею. Шкірочка тонка, ясно-зелена. Сорт груші Дюшес літній володіє прекрасними смаковими якостями, є одним з кращих десертних сортів. Фрукти використовуються у свіжому вигляді, а також йдуть на переробку для виготовлення компотів, консервацій, десертів та іншої високоякісної продукції. Сушені плоди також мають прекрасний смак. Врожайність становить 230-250 кг плодів з одного дерева.

Освітлення

Дерево груші світлолюбне і вимагає сонячного місця розташування. При недостатньому освітленні дерева слабо розвиваються. Необхідність більшого доступу світла викликана і тим, що у груші рідша крона ніж у яблуні, слабкіша гіллястість і різко виражена ярусність.

Полив

Груша вимоглива до вологи, що особливо виражено в молодому віці, коли коренева система у неї ще слабо розвинена. Якщо дерева груші посаджені без поливу в погано підготовлений грунт, то вони слабо розвиваються й перші 2-3 роки після посадки сильно відстають у рості в порівнянні з яблунею. Тільки з віком, коли коріння достатньо заглиблюються в грунт, дерева отримують можливість брати необхідну вологу з нижніх шарів і тому легше переносять нестачу вологи у верхній частині грунту. Однак при нестачі вологи на початку вегетації різко знижується приріст дерев і сильно осипається зав'язь, у другій половині вегетаційного періоду плоди дрібнішають і завчасно дозрівають.

Грунт

Завдяки великій пристосованості кореневої системи груша росте на різних грунтах, головне, щоб вони були добре проникні вглиб для розвитку коренів. Разом з тим груша вимоглива до якості грунтів. На одних грунтах (чорноземних, каштанових, алювіальних) вона росте добре, а на інших (піщаних, щебнистих і взагалі легких грунтах, особливо, якщо вони сирі і холодні) – погано. Непридатні грунти солонцюваті, засолені, заболочені. За механічним складом кращими підгрунтям є легкі суглинки. Для успішного розведення груші потрібні відповідні кліматичні й грунтові умови.

Догляд

Принципи посадки і догляд за рослинами груші не відрізняються від яблуні. При нестачі площі можлива посадка двох дерев в одну яму, добре заправлену органікою й золою, однак при цьому необхідна ретельна обрізка внутрішніх гілок обох дерев, тобто формування загальної крони. Так само як і в напівкультурах протипоказане формування високого штамба, необхідно залишати нижні скелетні гілки, вкорочуючи їх. Для боротьби з опіком кори і скелетних гілок рекомендується пізньо-осіння побілка, а для боротьби з випріванням кори можна рекомендувати відтоптування снігу від штамба або ранньо-весняне відкидання його від дерева, укладення порожнистої труби (вільної від снігу) навколо штамба з руберойду або металу. Металеву трубу бажано втиснути в грунт на глибину 10-15 см для промерзання грунту й оберігання від випрівання у верхньому шарі землі. Крім того, виправдала себе посадка на продувних місцях і штучних насипах.

Всі сорти груші практично самобезплідні. Тому для нормального плодоношення необхідно в саду мати не менше двох її сортів. Добре зарекомендували себе щеплення в крону декількох сортів груш. Щеплення груші на ірзі та аронії недовговічні внаслідок відлому прищеп за 3-5 років через різницю в товщині стовбурів.